Рекомендації щодо оформлення робіт

РОЗДІЛ 1Порядок та правила оформлення науково-дослідницьких робіт

1.1. Структура текстую
Наукова робота оформлюється таким чином:- титульний аркуш,
- зміст,
- перелік умовних позначень (за необхідністю),
- вступ,
- основна частина:
розділ 1. (назва), підрозділи, пункти, підпункти;
розділ 2. (назва), підрозділи, пункти, підпункти;
розділ 3. (назва), підрозділи, пункти, підпункти,
- висновки,
- список використаних джерел,
- додатки (за необхідністю),
- демонстративні матеріали.
Кожну структурну частину починають із нової сторінки. В кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням результатів, що надає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних дрібниць.

1.2. Правила оформлення текстуальної частини наукової роботи

1.2.1. Загальні правила
Робота повинна відповідати правилам оформлення дисертаційного дослідження – Державний стандарт України. ДСТУ 3008-95 „Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.” (Бюлетень ВАК України, Спецвипуск, 2000).
Загальний об’єм науково-дослідницької роботи МАН повинен становити 25-30 сторінок (без додатків).
Роботу друкують за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм), набраній в текстовому редакторі Word шрифтом Times New Roman, кегль 14 з полуторним міжрядковим інтервалом, береги: лівий – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм, верхній – не менше 20 мм, нижній – не менше 20 мм.
Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Вписувати в текст наукової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою чорного кольору, але при цьому щільність написаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Друкарські помилки можна виправляти підчищенням або білою фарбою і нанесенням на тому ж місці тексту.
Титульний аркуш містить назву територіального відділення МАН (Харківське), а також відомості про науковий, вищий навчальний або загальноосвітній, позашкільний навчальний заклад, на базі якого виконана наукова робота; прізвище, ім’я, по батькові автора, його звання (кандидат у члени МАН, дійсний член МАН України); назву наукової роботи; наукову ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника (вчителя чи консультанта); місто, село, район області і рік подання на конкурс.
Зміст – це друга після титульного аркуша сторінка, в якому визначена структура (план) наукової роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів (якщо вони мають заголовки) та усіх інших складових частин роботи (списку використаної літератури, додатків).
Перелік умовних позначень наводиться за необхідністю, в ньому у вигляді списку подаються використані у роботі маловідомі скорочення та їх розшифрування. Перелік слід друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводяться скорочення, а справа – їх детальна розшифровка.
Якщо в роботі скорочення повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.
Заголовки структурних частин наукової роботи (ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ 1, РОЗДІЛ 2, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбор до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбор до тексту, ставиться крапка.
Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.
Кожну структурну частину наукової роботи слід починати з нової сторінки.
В кінці кожного розділу і роботи в цілому обов’язково наводяться висновки.

1.2.2. Нумерація сторінок, структурних підрозділів.
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, малюнків, таблиць, формул здійснюється арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але на ньому номер сторінки не проставляється. На наступних сторінках їх номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Такі структурні частини як „Зміст”, „Перелік умовних скорочень”, „Вступ”, „Висновки”, „Список використаних джерел”, „Додатки” не нумеруються.
Номер розділу необхідно проставляти після слова „РОЗДІЛ”, після номеру крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номеру підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: „2.3.” (третій підрозділ другого розділу). потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з номерів розділу, підрозділу і пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: „2.3.1.” (перший пункт третього підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.

1.2.3. Посилання в тексті роботи
У посиланні на книгу обов’язкові такі елементи: відомості про авторство, назва книги, місце видання, рік видання, порядковий номер тому чи частини, сторінка, на якій знаходиться цитата.
У посиланні на статтю: відомості про авторство, назва статті, відомості про видання, де надрукована стаття, сторінка, на якій розміщена цитата.
Наприклад: Бердута М.З., Солошенко О.М. Православна сім’я в звичаях та обрядах слобожан. Віра і розум. - № 4. – 2003. – С. 337-340
При написанні наукової роботи необхідно посилатися на джерела, що дає змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа. Посилатися слід на останні видання публікацій.
Усі відомості, запозичені конкурсантом з літератури, нормативних та інших джерел, мають супроводжуватися посиланням на них. Під картами, біля нижнього лівого краю доцільно позначати: „Карта складена за матеріалами...”. Посилання у тексті робиться у вигляді цифри в квадратних дужках, де цифра – це порядковий номер джерела в списку літератури, наприклад: [22]. Назви іноземних видань, іноземні слова в цитатах, формули та їх позначення в тексті друкуються латинським шрифтом.
Можливе посилання у виносках, при цьому оформлення посилань повинне відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

1.3. Правила оформлення ілюстративного матеріалу

1.3.1. Ілюстрації
Ілюстрації (карти, схеми, фотографії, діаграми, креслення) слід розташовувати на окремих сторінках після тексту, в якому вони згадуються вперше.
Всі ілюстрації повинні оформлятися в єдиному стилі і близьких розмірах.
На всі ілюстрації, що використані в тексті, повинні бути посилання.
Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядкової нумерації в межах всієї роботи (за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках).
Ілюстрація розміром меншим ніж формат А4 має бути наклеєна на стандартний аркуш білого паперу.
Ілюстрації позначають словом „Рис.”.
Номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад, Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер рисунку, його назва ставиться після пояснювальних підписів, які розміщують послідовно під ілюстрацією.

1.3.2. Таблиці
Цифровий матеріал має бути оформлений у вигляді таблиць.
Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадувалась вперше, або на наступній сторінці.
На всі таблиці повинні бути посилання в тексті.
Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами, порядковою нумерацією (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах кожного розділу. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номеру таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 1.2.” (друга таблиця першого розділу). Номер слід розташовувати у правому верхньому куті, над заголовком таблиці, після слова „Таблиця”. Знак „№” – не ставиться і в назві таблиці слово „Таблиця” не пишеться.
Наприклад: Таблиця 2.1.
Структура еколого-природоохоронного атласу
м. Харкова
№ п/п
Назви розділів і карт
Масштаби

1.4. Оформлення списку літератури та додатків
Необхідною умовою при написанні наукової роботи є укладання списку літератури. До списку літератури включаються не тільки ті роботи, на які є посилання у тексті, а й інші, які використані автором у процесі написання роботи, незалежно від того, є на них посилання у тексті чи немає.
У списку літератури спочатку розміщуються джерела (опубліковані документи, державні постанови, стандарти і т. ін.) в хронологічній послідовності, а потім література в алфавітній послідовності та у відповідності до діючого стандарту. Список використаних джерел необхідно складати згідно з державним стандартом у порядку появи посилань у тексті (або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (якщо авторів більше ніж три).
Загальні правила
1. Ініціали пишуться після прізвища автора.
2. Опис роблять мовою оригіналу.
3. В бібліографічному списку вказівки на том, частину, випуск, номер, а також рік видання додаються арабськими цифрами.
4. Роботи одного, двох та трьох авторів описуються під прізвищами авторів, а чотирьох і більше авторів – під назвою книги.
5. Опис книги роблять за титульним аркушем.
6. Під назвою описуються збірники статей, матеріали конференцій, словники, довідники тощо.
Приклади опису книг з одним, двома і трьома авторами
Рибалка І.К. Історія України. Частина 2. Від початку ХІХ ст.. до лютого 1917. – х.: Основа, 1977. -479 с.
Зоєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. – К.: Основа, 1994. – 168 с.
Опис книг під назвою
Історія України. Нове бачення. У 2 т./ О.І.Гужвій, Я.Д.Ісаєвич., М.Ф.Котляр та ін. Під ред. В.А.Смолія. – К., Україна, 1995. – Т.1. – 350 с.
Опис багатотомних видань
Полянська-Василенко Н.Д.Історія України: у 2 т. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1993. – т.1 До середини ХVІІ ст. – 588 с.; т.2. Від середини ХVІІ ст. до 1923. – 606 с.
Опис дисертацій і авторефератів
Солошенко О.М.Зміни чисельності та складу населення лівобережної України в другій половині ХІХ ст.. Дис. канд.. істор. наук – Харків, 1997. – 197 с. (або автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня канд.. істор. наук. – Х., 1997. – 21 с.)
Опис неопублікованих архівних матеріалів
Опис неопублікованих архівних документів і матеріалів дається таким чином: вказується назва архіву, номер архівного фонду, номер опису, номер одиниці зберігання (справи), номер аркуша.
Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України) Ф. 749 – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 21
Державний архів Харківської області (ДАХО). – Ф.3. – Оп.4 – Спр.14
Додатки слід розташовувати після списку літературних джерел. Кожний додаток необхідно наводити з нової сторінки. У правому верхньому кутку кожного додатка зазначається його порядковий номер, на який зроблене посилання в тексті роботи, наприклад, „Додаток 2”. Додаток повинен мати заголовок, який друкується угорі (симетрично до тексту сторінки) з великої літери.
За необхідності до додатків доцільно включити проміжні матеріали, формули та розрахунки, таблиці допоміжних даних, схеми, ілюстрації допоміжного характеру, протоколи випробувань, результати анкетування т.і.
Повністю зредагований і сформований текст роботи підлягає корегуванню. Корегування в даному випадку – це усунення помилок, які раніше були не виявлені. Корегування фактично завершує обробку скомпільованого тексту, допомагаючи ліквідувати помилки, помарки та інші неточності. Такі помилки ускладнюють сприйняття змісту наукової роботи. Призначення корегування складається в забезпеченні легкості і не двозначності сприйняття тексту.

Роботу подають на Всеукраїнський конкурс науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України (І-ІІІ етап) у вигляді спеціально підготовленого рукопису в картонній або пластиковій обкладинці. Відгук керівника роботи (підпис завіряється), тези додаються до робти.

Кiлькiсть переглядiв: 6