Традиційно вважають, що англійська мова пройшла через чотири стадії протягом останніх півтори тисячі років:
- староанглійськаабоанглосаксонська(500—1050), корені якої відносять до діалектів поселенців (ютів,саксів,англівіфризів), які захопили територію сучасноїАнглії;
- середньоанглійська(1050—1550), яка перебувала під впливом норманської французької мови (після завоювання в1066році) і церковної латини;
- рання сучасна англійська (1550—1700), що стандартизувала широкі зміни середньоанглійської;
- пізня сучасна англійська (починаючи з1700) містить часткові зміни при поширенні сучасної англійської мови.
Давньоанглійський період (V—XI)
У давньоанглійський період формування мови англійської народності (V—XI ст.) на території Британії внаслідок розвитку діалектів північно-германських племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в V ст. до Британії і злилися з кельтським населенням, виникає староанглійська мова. В Англії зароджуються феодальні відносини, виникають окремі королівства й формуються місцеві діалекти. Найдавніші писемні пам'ятки (рунічні написи наРутвельському хресті, поема«Беовульф»та ін.) вчені датують 7—8 ст. З проникненням до Англіїхристиянства(6 ст.) латинський алфавіт заміняє руни. Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних,дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчихафіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад— в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями. Після завоювання АнгліїДанією(1017) англійська мова поповнюєтьсяскандинавськимигеографічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою.
Середньоанглійський період (XI—XIV ст.)
Середньоаглійський період розвитку мови англійської народності триває з XI по XIV ст.
Період формування англійської національної мови (XV—XVI ст.)
У цей період в Англії починається розклад феодальної системи та інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. Внаслідок широкої міжнародної торгівлі АнгліїЛондонв 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні і, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою національної мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню й розвитку національної мови й все більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм національної англійської відігравВільям Кекстон, який запровадив книгодрукування в Англії (1476), чим сприяв закріпленнюорфографії, яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. В літературномовних пам'ятках цього періоду відбилась епоха розвитку буржуазного гуманізму, формування національної самосвідомості англійського народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжнародних зносин Англії— починається новий потік запозичень зіталійської,грецької,іспанськоїта інших мов. Уфонетицівизначним явищем є так званий«великий зсув голосних»і ряд інших особливостей, що посилили розбіжність між орфографією іорфоепією. Уморфологіїтриває процес відпадання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-s); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови.
Новоанглійський період (XVII—XXI ст.)
У цей період відбулося остаточне формування і розвиток національної англійської мови. Закріпленню сталих норм літературної мови сприяє художня література і численні граматичні праці («Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, «Граматика англійської мови» Б. Джонсона і низка словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики і розв'язання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у 18 ст.). Внаслідок колоніальної експансії Англії її мова проникала (з 17 ст.) доАмерики,Ірландії,Австралії,Нової Зеландіїта ін. країн. В англійській мові далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів; слово майже не змінюється морфологічно, наприклад, прикметники змінюються лише за ступенями порівняння і цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний зв'язок слів у реченні.
Попри те що англійська мова протягом тривалого розвитку зазнала значних змін, вона й тепер зберігає всі основні риси групи германських мов.
Англійська мова поширилася по всьому світу, починаючи з17 століття, і залишається основною міжнародною мовою торгівлі і технік